Просто хочу розповісти історийку з роботи, яка була справжня "дабл трабл" останніх 2 тиждні.
Написали ми торік гарну статтю у гарний журнал. Поєдналі мої дослідження, та колеги-китаянки. Вийшло просто супер. Високий рейтинг, цітуємость, ну, просто очи радіють. Гарний метод клінічної диагностики певних захворювань...

2 тиждні тому запрошує мене шеф до тайського ресторанчику, на проникненно так заводить розмову про частину роботи тієї китаянки.
Я, простота наївна, спочатку не второпаю нічого,з усім погоджуюсь, тріскаю тайську лапшу зі свининкою, сьорбаю колу, вигадую якісь свої фантастичні механізми хімізму процесів... Аж покі шефові не увірвався терпець і той не перейшов до діла.
Слухай, каже, щось ії роботу ніхто ніде повторити не може. Мені вже пишуть звідусіль, що ії методика не працює. Чи ти можеш подивитись на це, може знайдеш причину?
Вся методика була детально розписана у статті і я легко погодився - si, jefe! А даремно...

Наступного ранку методика не запрацювала ані в мене. Я провозився до вечора - нічого.
Сів, написав е-мейла тій красавиці. Мовляв, подруго, що це за гандал, ніхто не здатний повторити твою роботу, де сікрет? І для чого ти його мастиш у роботі, яка має бути публічною, простою, перевіряємою... І взагалі, для всіх нас це ну геть ніяк не виглядає добре у майбутньому.
А треба сказати, що досвід роботи бік о бік з китайськими товаришами підказував мені, що у масі вони є занадто затаємничені, неконтактні щодо кооперації, та часто просто ліплять відверту халтуру.

Зранку - відповідь. Жодних секретів-таємниць, жодних трюків, все як у статті, мусиш бути обачним у приготуванні первісних концентрацій, тра-ля-ля... Ти такий талановитий, одного дня обов'язково будеш знаменитий... Це значило, що нічого мені не скажуть, і я маю сам здогадатись, де вона закопала ту собаку. Казати мені таке пістя того, як я перевів стільки реактивів та часу...

Тоді знаходжу ранішу ії статтю, дивлюся, а там вже вказани подекуди інші параметри та умови. Я за ії старі лабораторні нотатки - а там вже геть третє!

Коротче, поки я випробував крок за кроком всі ії хитромудрі виверти, минули 2 тиждні. І нічогісенько! Не працює метод, і все. Шеф у відчаю, я ходжу як хмара - подстава усіх нас повна!

Сьогодні вранці сидю, небо затягло, гумору немає... Перед очима - та злосчасна стаття. Дивлюсь на реакцію - все добре відомо. Тоді чого-ж воно не працює? Механізм реакції виконуєтся через виникнення надзвичайно активних частинок-радікалів, а вони чогось не хочуть з'являтись. Бо нічого них не генерує...

Тут з за хмар вийшло сонечко, і освітило мої пробірки. Сонце... Енергія... Фотохімічні реакції... Промінь радікалів... Ну-мо, ну-мо! Я підсунув під вікно свої склянки, та пішов на ланч. Через пів-години запхав проби у спектрофотометр, і... Прибор показав мені чудові криві реакції, яка ожила та запрацювала!
Я приготував все знову, контрольні пробірки засторчив у темну шуфляду, решту виставив на сонце. В тих, які були на світлі почався процес, в тих, що зостались у темряві - нічого не змінилося. А, маю тя за хвіст!!!

Шеф підстрибує від щасття, погнався на радощах підскоком-підтюпцем купляти мені діжку кави
Взавтри дороблю решту, потім сяду та напишу з ним статейку в е-е... Скажімо, в Nature Protocols, де достеменно опишу всі деталі для майбутніх поколінь. В української модіфікації.

І вже жодних китайських таємниць!